Презентация. Андрологя

Скачать презентацию




Лекція № 25 “Андрологія” к.вет.н., доцент Михайлюк М.М.
 


План лекції 1.Імпотенція плідників, її суть та значення. 2. Методи діагностики імпотенції у бугаїв. 3. Парувальна імпотенція: уроджені та набуті захворювання статевих органів. 4. Запліднювальна імпотенція: уроджена та набута. 5. Адрологічна диспансеризація бугаїв-плідників. 6. Методи підготовки бугаїв-пробників.
 


Основна література
 


Додаткова література 1. Воронини И.И. Болезни быков-производителей. - К.: Урожай, 1979. – 120 с. 2. Целищев Л.И. Практическая ветеринарная андрология. – М.: Колос, 1982. – 176 с. 3. Харута Г.Г. Прогнозування відтворної функції корів. – Біла Церква, 1999. – 94.
 


Ветеринарна андрологія (andros – мужчина, logos – наука) – наука про патологію статевих органів самців. Це одна із галузей клінічних дисциплін, що вивчає етіологію, патогенез і клінічні ознаки цих захворювань, розробляє лікування хворих тварин та заходи профілактики.
 


Рішенням міжнародної конференції з фізіології та патології відтворення тварин (Київ, 2000) ветеринарну андрологію було виділено в окремий розділ курсу акушерство, що було зроблено в посібнику ?Практичне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології?? К.2002). Ветеринарна андрологія охоплює широке коло захворювань незаразної і заразної етіології, але в даному розділі будуть розглянуті лише ті з них, виникнення яких порушує статеву функцію самців і викликає їх неплідність.
 


Андрологічна диспансеризація бугаїв включає три етапи: 1) під час вирощування бугайців до 6-місячного віку в племінних заводах та господарствах-репродукторах; мета – виявити і вибракувати бугайців із природженими аномаліями розвитку; 2) диспансеризація відібраних для племінних цілей бугайців віком від 6 до 12 місяців під час дорощування та попереднього випробування в господарствах та спеціальних випробувальних станціях. При цьому вивчають розвиток статевих органів, прояв статевих рефлексів та якість виділюваної сперми;
 


3) диспансеризація племінних бугаїв, що надійшли на племпідприємство. Вона включає систематичний нагляд за станом здоровя плідників та їх відтворною здатністю у процесі племінного використання; дослідження бугаїв на туберкульоз, паратуберкульоз, лептоспіроз, лейкоз, бруцельоз, трихомоноз, вібріоз, псевдомоноз, інфекційний ринотрахеїт; дослідження сперми та змиву з препуція на бактерійне забруднення, колі-титр; біохімічні дослідження крові; дослідження сечі (питома вага, білок, цукор, кетонові тіла, домішки); аналіз спермопродукції бугая за час використання (в т. ч скільки виготовлено спермодоз, заморожено і вибракувано після розморожування, скільки осіменено корів та телиць, з них запліднилося). Результати диспансеризації заносять у ?картку андрологічної диспансеризації бугая-плідника??.
 


За результатами диспансеризації бугаїв їх відносять до однієї з наведених нижче підгруп (за Савіним П.М.): 1.Високоплідні бугаї (заплідненість корів та телиць від першого осіменіння понад 75%) – статеві рефлекси чітко виражені, об?єм еякуляту не менше 5 мл, концентрація сперміїв понад 1млрд/мл, їхня рухливість – понад 8 балів, живих сперміїв – 80…95%, виживання 70…110 год, кількість патологічних форм – не більше 3%. У такій спермі міститься 460…680мг% фруктози, чітко виражена позитивна залежність між активністю ферментів гіалуронідази та лужної фасфатази і запліднювальною здатністю сперміїв.
 


2. Бугаї з нормальною плодючістю (заплідненість корів та телиць від першого осіменіння у межах 70%) – добре проявляють статеві рефлекси, об?єм еякуляту 3…4 мл, концентрація сперміїв 0,4…0,8 млрд/мл, рухливість сперміїв 7…9 балів, виживання 50…80 год, кількість патологічних форм не більше 5%. У такій спермі міститься 300…500мг% фруктози, виражена позитивна залежність між активністю ферментів гіалуронідази та лужної фосфатази і запліднювальною здатністю сперміїв.
 


3. Бугаї із зниженою плодючістю (велика кількість повторних осіменінь корів і телиць) – характеризуються частим гальмуванням статевих рефлексів або виділенням сперми низької якості (об?єм еякуляту близько 2мл, концентрація сперміїв 0,2…0,5мл млрд/мл, їх активність менше шести балів, патологічних форм – до 20%, виживання – 30год. Сперма цієї групи бугаїв відзначається низькими показниками вмісту фруктози, активності ферментів гіалорунідази та лужної фосфатази, великою кількістю патологічних форм сперміїв. 4. Неплідні бугаї – виділяють мало сперми з низькою концентрацією сперміїв, їх рухливістю. Виживання, низьким рівнем обміну. Високим процентом патологічних та мертвих сперміїв. Бугаї третьої і четвертої груп непридатні для використання на племпідприємствах.
 


Імпотенція (від латинських слів im – ні та potentio – сильний, могутній, здатний) – зниження відтворної здатності, що проявляються у самців розладами парування (парувальна імпотенція) чи неможливістю запліднення (запліднювальна імпотенція). Парувальна імпотенція (impotentia coeundi) проявляється нездатністю самця здійснити статевий акт. Головною причиною цієї імпотенціі є патологія органів парування (статевого члена і крайньої плоті). Вона може бути уродженою та набутою. Запліднювальна імпотенція (impotentia generandi) буває результатом розладів сперміогенезу чи патології додаткових статевих залоз. Вона також може бути уродженою і набутою.
 


Парувальна імпотенція Уроджені та спадково обумовлені аномалії розвитку статевих органів Гіпоплазія статевого члена (пеніса) – (гіпо – малий, плазія – утворення). Зменшення пеніса виникає за генетичних причин. Найчастіше він буває укорочений, меншої товщини і знаходиться у глибині препуційного мішка. Симптоми. При рефлексологічному дослідженні молодого бугая виявляється, що він проявляє локомоторний та обіймальний рефлекси, але ерекція статевого члена проявляється слабо. Дослідження статевого члена показує, що він малих розмірів.Під час парування сперма виділяється в препуціальний мішок і витікає із нього на тіло самки.
 


Гіпоспадія – (гіпо – малий, під, спадія – тягнути) – вада розвитку прутня такий ступінь гіпоплазії, коли зовнішній отвір уретри відкривається у глибині, при якій зовнішній отвір уретри розміщений не на верхівці голівки прутня, а на його вентральній поверхні або на промежині. Часто гіпоспадія супроводжується недорозвитком печеристих тіл прутня. у лошат таку патологію можна виявити у перші дні після народження за виділенням сечі із декількох отворів уретри. Симптоми. На голівці прутня відсутній отвір уретри і сеча виділяється з його глибини, або вона виділяється із декількох отворів, що є на голівці прутня. За гіпоплазії печеристих тіл рефлекс ерекції слабо виражений.
 


Кровотеча з верхівки статевого члена – спостерігається у всіх свійських самців, але найчастіше у жеребців, бугайців та псів як уроджена аномалія статевого члена. Симптоми. На голівці прутня, збоку від уретри, є отвір нориці, краї якої оточені обручеподібним розростанням грануляцій, що мають червонувато–синє забарвлення. Під час ерекції, коли порожнини кавернозних тіл наповнені кровю, із отвору тонкою цівкою або краплями виділяється кров.
 


Дисфункція ретракторних мязів статевого члена. Де Грот і Нуманс (1969) та Т.Шнюкшта (1969) реєстрували цю патологію у бугаів. Причини її не установлені. Основний симптом – спазм ретракторних мязів статевого члена під час садки, що проявляється неповним його виведенням з препуційного мішка. Оскільки це спостерігається у молодих бугаїв, то його можна вважати тимчасовим розладом функції мязів. Якість сперми при цьому не порушується. І.І.Воронін (1979) рекомендує таких бугаїв вибраковувати, оскільки хвороба передається за спадковістю.
 


Гвинтоподібне викривлення прутня (штопороподібний пеніс). Описано у бугаїв (Фітцгеральд, 1963; Ешдовн і Коомбс, 1967, 1968; Уолкер, 1964; Уітсель, 1969) і проявляється тільки під час ерекції. Передається за спадковістю (Хельбіх, 1967) або є наслідком недорозвитку печеристих тіл пеніса, вісцерального листка препуційного мішка, голівки пеніса, його травми з утворенням гематоми. Симптоми. Під час ерекції при природному паруванні кінцева частина прутня повертається навколо поздовжньої осі проти годинникової стрілки, що заважає його введену в статеву щілину.
 


Набуті захворювання статевих органів. Механічні пошкодження. За локалізацією механічні пошкодження статевих органів ділять на: екстрапрепуційні – коли пошкодження наносяться з боку шкірно-фасційного шару крайньої плоті; інтрапрепуційні – коли ці пошкодження знаходяться з середини препуційного мішка і ретропрепуційні – коли пошкоджується статевий член та навколишні щодо нього тканини препуційного мішка. Ці пошкодження бувають закритими і відкритими.
 


До екстрапрепуційних пошкоджень відносять удари, рани крайньої плоті (поверхневі, глибокі і проникні), абсцеси та флегмони крайньої плоті. До інтрапрепуційних пошкоджень відносять рани статевого члена та листків препуційного мішка (забиті, рвані та різані). До ретропрепуційних пошкоджень відносять розриви статевого члена (з порушенням цілісності білкової оболонки та крововиливами з утворенням гематоми; вивертання препуційного мішка запалення препуційного мішка (акропостит та баланопостит) фімоз, парафімоз.
 


Рани стінки препуційного мішка. Залежно від причини рани можуть бути колоті, різані, кусані з широкою і вузькою зоною ураження тканин, а за глибиною – поверхневі, глибокі і проникаючі, рвані і клаптеві. Причини: пошкодження препуція гострими предметами стійл і станків, пнями, кусками металу, укуси, удари рогами, копитами. Симптоми. У більшості випадків рани характеризуються болючістю, кровотечею і зяянням. На 2 – 3 день виникає набряк тканин, що може розповсюджуватися на межі рани.
 


Забій (забиття, contusio) виникають переважно під дією тупих предметів: ударів рогами, копитами, при доланні перешкод, бар?єрів, падінні, тривалому стисканні повалом, при взятті сперми на чучело. Симптоми: розлитий крововилив у тканини, почервоніння обо посиніння ділянки травми, набряк, біль, зменшення отвору препуційного мішка. При травмі з глибоким ураженням тканин може утворитися набряк слизової оболонки. Залежно від сили удару і форми предмета набряк на 2-3-й день може розповсюджуватись аж до калитки. Загальний стан тварини пригнічений, вона не лягає сечовиділення затруднене і болісне. При сильних ударах може пошкоджуватися статевий член.
 


Гематома стінки препуційного мішка виникає при розривах краніальної гілки зовнішньої соромітної артерії або вени. Симптоми. Зразу ж після забиття утворюється округлої форми з чітко вираженими краями набряк. При пальпації його в перші дні відчувається флуктуація, з третього – крепітація. Ділянка травми болюча, гаряча. Набряк може випинатися в порожнину препуційного мішка і заважати виведенню статевого члена. Лікування. Ділянку травми вистригають, обробляють асептичним розчином (спиртовий розчин йоду, іхтіол, стептонекс, кубатол). При можливості в перші години і дні застосовують холод, а з третього дня – тепло. На 4-5-й день гематому розтинають, згустки фібрину видаляють, рану залишають відкритою. При необхідності депонують антибіотики і сульфаніламіди.
 


Абсцес – гостре гнійне запалення тканин препуційного мішка з утворенням порожнини, наповненої гноєм і обмеженої піогенною оболонкою. Реєструється у самців усіх видів свійських тварин. Симптоми. У стінці препуційного мішка протягом 3-5 днів виникає спочатку розлитий гарячий набряк тканин, що з часом набуває круглої форми. Він гарячий, болючий із накопиченням гною, при пальпації відчувається флуктуація. Виведення прутня викликає біль. При значному об`ємі абсцесу сеча виділяється з порожнини препуція краплинами.
 


Флегмона – гостре, гнійне, розлите запалення пухкої сполучної тканини стінки препуційного мішка. Спостерігається у всіх самців. Причини: забої і рани з широким пошкодженням тканин і інфіковані збудниками гнійної інфекції. Симптоми: дифузний набряк тканин стінки препуційного мішка, інколи – з ураженням слизової оболонки. Виведення прутня затруднене, болісне. Набряк гарячий, тканини ущільнені, болісні. На 5-7-й день появляються фокуси абсцедування, загальний стан тварини покращується, біль зменшується.
 


Постит (Postitis) – запалення крайньої плоті. Зареєстроване у всіх самців, але частіше виникає у бугаїв, кнурів і псів. Накопичення в препуційному мішку сперми і затримання сечі – основні причини поститу. Сприяють виникненню захворювання анатомічні особливості препуційного мішка: довгий і вузький у бугаїв, наявність дивертикула у кнурів, вузький отвір у псів. Патогенез. Забруднення препуційного мішка збудниками гнійної інфекції (мікроби, віруси, гриби) сприяє гнійно-гнильному розвитку накопичених там субстратів, а утворені в результаті цього продукти подразнюють слизову оболонку і викликають запальні процеси. Особливості запального процесу в препуційному мішку в тому, що в його перебізі звужується отвір препуційного мішка і затримується виділення еякуляту, розвивається запалення голівки прутня. Утворені виразки слизової оболонки ятряться, розростаються гранулярні клітини. При загоюванні утворюються рубці слизової оболонки, звужується отвір препуційного мішка, що веде до виникнення фімозу (І.С.Черненко)
 


Симптоми: набряк стінки придатка прутня, особливо навколо отвору, виділення гнійного ексудату з отвору препуційного мішка, подразнення слизової оболонки, біль при пальпації стінки препуційного мішка, затруднене виведення прутня, порушення статевих рефлексів, виділення сечі в препуційний мішок, звідки вона витікає краплинами, переповнення сечового міхура, наповнення ексудатом і сечею дивертикула у кнурів, утворення виразок на слизовій оболонці.
 


Лікування. Утримання тварин в чистих і сухих стійлах. Сакральна епідуральна анестезія або блокада за І.І.Магда (у жеребця), за І.І.Вороніним (у бугая). Механічне очищення препуційного мішка і його отвору. Виведення статевого члена із препуційного мішка. Обробка препуційного мішка і статевого члена асептичними речовинами (етакридин лактату 1:5000, калію перманганат 1:5000, фурациліну 1:1000), розчином антибіотиків на 0,25%-му розчині новокаїну. Змащування виразки слизової оболонки йод-гліцерином, коротка новокаїнова блокада ділянки запалення, введення в порожнину мішка мазей іхтіолової, стрептоцидової, емульсії синтоміцинової, Вишневського, припікання виразок бриліантовим
 


Баланопостит (Bаlanopostitis) – запалення слизової оболонки препуція та голівки статевого члена. Етіологія. У більшості випадків баланопостит виникає як ускладнення тривалого періоду поститу. При хронічному перебізі хвороби внаслідок розростання сполучної тканини стінка препуційного мішка потовщується. В окремих випадках виникає загальне пригнічення тварин, підвищується температура тіла. Лікування - таке ж, як при поститі.
 


Фімоз (Phimosis) – це вроджена вада розвитку або набуте захворювання, що характеризується звуженням отвору препуційного мішка. Може бути у всіх самців свійських тварин і проявлятися неможливістю виведення статевого члена із препуційного мішка. Діагноз. Звужений отвір препуція, накопичення сечі в його порожнині, збільшення голівки і наявність вуздечки прутня – основні ознаки, за якими обгрунтовується діагноз. Неможливість вивести статевий член після блокади за І.І.Вороніним підтверджує правильність діагнозу.
 


Лікування. Консервативне – масаж отвору препуція – не завжди дає позитивний результат тому основним є оперативне лікування: після підготовки операційного поля і санації препуційного мішка та інфільтраційної анестезії розрізають звужене кільце отвору препуція або роблять повздовжні розрізи його вентральної стінки. Якщо такі маніпуляції не дають бажаного результату, то розсікають нижню стінку мішка препуція, починаючи з його отвору. Рани зашивають, з’єднуючи шкіру з слизовою оболонкою.
 


Парафімоз (Paraеhimosis) – защемлення голівки виведеного статевого члена або його тіла після травми чи внаслідок утворення гематоми, що унеможливлює його зворотнє втягування у препуційний мішок, називають парафімозом. Найчастіше парафімоз спостерігається у жеребців, рідше – у бугаїв і псів.
 


Етіологія. Набряк внутрішнього листка препуційного мішка, що виникає найчастіше після травми прутня, – основна причина виникнення захворювання. На 5-7-й день від часу виникнення захворювання сполучна тканина препуційного мішка розростається і утворює манжетоподібне ущільнення, що охоплює тіло прутня і підвищується над його поверхнею. Частина пеніса, що звисає нижче “манжетки” набрякає, на голівці його утворюється тріщини, з яких витікає лімфа.
 


Симптоми. Статевий член звисає, самостійно і рефлекторно не втягується в препуційний мішок. Протягом 3-х днів виникає значний набряк певної ділянки внутрішнього листка препуція, що циркулярно охоплює пеніс. Звисаюча частина пеніса холодна, щільна, малоболісна, на ній утворюються шкоринки засохлої лімфи. Протягом 2-х тижнів настає склероз манжетоподібного потовщення, на тілі прутня утворюються виразки. Звисаюча його частина травмується до підлоги, стійла, підстилки, а зимою може наступати відморожування.
 


ЗАПЛІДНЮВАНА ІМПОТЕНЦІЯ Уроджені та спадково обумовлені аномалії статевих органів. Гермафродитизм(інтерсексуалізм, двостатевість). Під гермафродитизмом розуміють уроджену аномалію, коли у одного індивіда одночасно розвиваються елементи мюллєрових та вольфових проток. Дуже рідко гермафродитизм проявляється справжньою двостатевістю, при якій у тварини одночасно є сім’яники і яєчники, порівняно рідко у них виявляють поєднання сім’яників із зовнішніми статевими органами самки ( статеві губи, переддвер’я піхви, клітор). Таких тварин вибраковують.
 


Крипторхізм – уроджена аномалія, при якій сім’яники затримуються у черевній порожнині самця, а не опускаються у калитку (переважно крипторхізм буває лівостороннім). Гіпоплазія сім’яників – недостатній розвиток сім’яників, що буває наслідком спадково зумовленого розладу ембріонального розвитку. Одностороння гіпоплазія (звичайно лівого сім`яника) проявляється різним ступенем олігоспермії та тератоспермії, а двостороння – аспермією. Бугаїв з ознаками гіпоплазії сім’яників вибраковують.
 


Набуті захворювання статевих органів (запліднювальна імпотенція) Орхіт та епідідіміт (orchitis et epididimitis) запалення сім’яника та придатка сім’яника, що спостерігається у самців усіх ввидів тварин, може бути одно- чи двостороннім, гострим чи хронічним, травматичним, асептичним чи гнійним.
 


Водянка загальної піхвової оболонки (Hidrocele) – це хронічний процес, що характеризується зменшенням сім’яника і накопиченням у порожнині загальної піхвової оболонки трансудату. Найчастіше вона зустрічається у кнурів, жеребців та псів і буває односторонньо.
 


Варикозне розширення вен сім’яного канатика (Varicocele). Етіологія. Пухлини, абсцеси лімфатичних вузлів у нирковій ділянці, стійке підвищення внутрішньочеревного тиску, надмірне використання плідників для природного парування є перепонами для відтікання крові по лозоподібному венозному плетиву від ділянки впадання внутрішньої сім’яної вени в ниркову, внаслідок чого вени розширюються на всьому протязі.
 


Крововилив у калитку (Haematocele). Зустрічається у всіх видів самців. Етіологія. Грубі травми тупими предметами, копитами, рогами, защемлення сім’яного канатика. Патогенез. При грубій травмі калитки порушується цілісність внутрішньої сім’яної артерії або її придаткової гілки з витіканням крові у порожнину загальної піхвової оболонки. Витіканню крові та утворенню тромба сприяє те, що у серозних порожнинах згортання крові сповільнене. Симптоми. Хвороба супроводжується збільшенням об’єму калитки, швидким його наростанням, напруженням її стінки, в перші дні – флуктуацією, пізніше - крепітацією, ущільненням власної піхвової оболонки, атрофією сім’яника, адгезивним периорхітом.
 


Запалення простатичної залози (Prostatitis) Найчастіше клінічно реєструється у собак, оскільки за ними ретельно доглядають і тривалий час утримують. Етіологія. Гнійні запальні процеси сечостатевих органів (цистит, уретрит, обтурація камінцями, парапроктит), при яких інфекція заноситься гематогенним або лімфогенним шляхами. Симптоми. При гострому перебізі хвороби спостерігається затруднене і болісне сечовиділення, запір, загальна в’ялість, скований рух, виділення ексудату з уретри. Пальпаторно через пряму кишку виявляють болючість, збільшення, горбкуватість залози. При гнійному простатиті підвищується загальна температура тіла, виникає сповільненість руху, набряк в ділянці промежини.
 


Аденома простатичної залози Спостерігається у старих псів, ослів і коней. Етіологія. Одним із етіологічних факторів вважають порушення статевої і гормональної функції, що наступають в результаті нерегулярного використання самців. Кастрація хворих самців з аденомою простати, коли повністю виключається статева функція самців, підтверджує цю теорію. Симптоми. У тварин реєструють біль при сечовиділенні, затруднене сечовиділення, як результат механічного пошкодження уретри розрослою тканиною залози. Залоза збільшена, болісна, ущільнена. Діагноз підтверджують вказані ознаки захворювання. Лікування. Катетеризація сечового міхура для видалення сечі, гормонотерапія (тестостерон, тканинна терапія). Після кастрації тварин залоза протягом декількох тижнів розсмоктується (Ф.И.Синицин).
 


Сечокам’яна хвороба (Urolithiasis). Найчастіше реєструється у собак і котів при порушеному обміні речовин. Спорадичні випадки, а інколи і масове захворювання може бути у баранів, буйволів, норок, бугаїв-виробників і кастратів, коней. Камінці утворюються в лоханці нирок і мігрують у сечопроводи, сечовий міхур та уретру і з’явлються у сечі. Симптоми. Затруднене і болісне виділення сечі краплями або тоненьким струменем, напруження черевного пресу, коліки. У коней камінці досягають значних розмірів і можуть мати масу до 30 г, а інколи до 2-16 кг (І.О.Поваженко). У бугаїв наявність камінців проявляється характерною ознакою: грудні кінцівки виставлені вперед, тазові – назад, а голова повернута до живота. У сечі з’являється кров.
 


Дякую за увагу!